Освіта у всіх її формах і на усіх рівнях тісно пов’язана із соціальними процесами, що відбуваються у суспільстві, залежить від суспільства в аспектах очікуваних від неї результатів, змістового наповнення, принципів реалізації поставлених перед нею завдань тощо. Відтак, дієвість освіти може адекватно визначатися лише за умови різнобічного оцінювання цього інституту, зокрема, цілей, орієнтирів і установок педагогів, учнів, студентів, слухачів, батьків вихованців дошкільних навчальних закладів та учнів загальноосвітніх установ, студентів вищих навчальних закладів, працедавців, які є споживачем продукції професійної освіти тощо. Широке коло соціально-освітніх відносин, в які вступають соціальні суб’єкти в процесі навчання (стан і динаміка соціокультурних та соціально-психологічних процесів у сфері освіти; система взаємодії освіти з іншими сферами суспільного життя; механізми, технологія, характер, спрямованість навчальної діяльності) є предметом соціології освіти [1, с. 254].

Завдання, які ставляться перед нею, змінюються в залежності від соціально-економічної й політичної ситуації в суспільстві. До кола найактуальніших сьогодні можна віднести: вивчення потреб суспільства в освіті і його очікувань щодо змістового наповнення освітнього процесу; визначення ролі освіти в житті суспільства в цілому та особистому житті людини як члена цього суспільства; оцінку рівня і якості знань у контексті їх соціальної значущості; аналіз ставлення суспільства до освіти, виявлення її соціальної цінності; виявлення ролі освіти як чинника соціального статусу; визначення соціального статусу освітянина; визначення міри впливу освіти на динаміку моральних потреб і інтересів особистості і соціальних груп; дослідження впливу освіти на соціальне середовище, соціальну структуру, соціальну мобільність та ін.; вивчення поведінки людини в системі освіти: її намірів, запитів, інтересів, мотивів щодо освіти.

Ще в 2001 році Указом Президента України  «Про розвиток соціологічної науки в Україні» (від 25 квітня 2001 року, № 275/2001) було засвідчено важливість вивчення реальної ситуації, що складається в українському суспільстві, у тому числі в освітянському середовищі. Піднімалося питання про створення соціологічних служб на базах державних установ, насамперед – у навчальних закладах з метою вивчення  найактуальніших  соціальних,  у  тому числі соціально-психологічних, проблем українського суспільства та розроблення пропозицій щодо його подальшого розвитку. На виконання даного Указу останніми роками було створено соціологічні служби (лабораторії, центри, сектори соціологічних досліджень) на базі низки педагогічних університетів і закладів післядипломної педагогічної освіти.

Можна стверджувати, що проведення соціологічних досліджень силами обласних закладів післядипломної педагогічної освіти є особливо актуальним у зв’язку зі складними процесами реформування освіти, що відбуваються в Україні. Працівники освітніх установ часто страждають від нерозуміння сутності реформ, що проводяться, і їх можливих позитивних наслідків; не відчувають достатньої психологічної підтримки, незважаючи на те, що період змін є складним і напруженим, оскільки вимагає від педагогів активного пошуку, розвитку, перегляду звичних поглядів. Зазначені проблеми неминуче впливають як на якість освітнього процесу, так і на психологічний стан педагога, відносини в педагогічних колективах тощо. Вони потребують вирішення не лише на загальнонаціональному рівні, а й на місцях – в областях, районах, населених пунктах, освітніх закладах.

Зрозуміло, що вироблення системи ефективних рішень напряму залежить від володіння достовірною інформацією про ситуацію, що складається, від розуміння її причин. Саме в цьому потужним засобом стають соціологічні дослідження, перш за все регіонального рівня.

Унікальність закладів післядипломної педагогічної освіти полягає в тому, що вони в процесі реалізації своїх функцій охоплюють різні рівні освіти й, відтак, мають доступ до різних груп потенційних респондентів – різних категорій педагогічних працівників, батьківської громадськості, учнівської й студентської молоді. Останніми роками обласні заклади післядипломної педосвіти систематично беруть участь у проведенні всеукраїнських соціологічних моніторингових досліджень, проте важливо розвивати й практику проведення досліджень регіонального рівня, результати яких можуть надавати цінний матеріал для департаментів освіти і науки, молоді та спорту обласних державних адміністрацій, районних і міських управлінь, відділів освіти.

До переваг досліджень регіонального рівня можна віднести:

– оперативність отримання інформації для прийняття рішень;

– високу актуальність питань, яким присвячене дослідження, саме для даного регіону;

– урахування особливостей регіону при розробці програми дослідження та під час його безпосереднього проведення;

– потенційний вплив на удосконалення системи освіти в масштабах усього регіону;

– можливість більш швидкого вироблення системи рішень для удосконалення ситуації;

– можливість більш швидкої реалізації проведення корекційної роботи;

– можливість оперативного відстеження ходу корекційної роботи.

Соціологічні дослідження можуть бути спрямовані на виявлення думок педагогічних працівників, батьків вихованців і учнів освітніх закладів області, учнів, громадськості тощо.

З урахуванням процесів, що відбуваються в галузі освіти сьогодні, до переліку актуальних питань, кожне з яких може стати напрямком соціологічного дослідження, варто віднести:

1. Обізнаність педагогів у питаннях реформування освіти в Україні. До кола основних аспектів можуть відноситись ступінь розуміння педагогами сутності реформаційних процесів, їх ставлення до політики оптимізації шкіл, рівень підтримки ідеї створення шкільних округів, рівень довіри до зовнішнього незалежного оцінювання тощо. Респондентами мають стати керівники освітніх установ, завідувачі і методисти міських і районних методичних кабінетів, вчителі загальноосвітніх навчальних закладів, вихователі дошкільних навчальних закладів.

2. Захист прав педагогічних працівників. До кола основних аспектів можуть відноситись ефективність діяльності освітянських профспілкових організацій, найбільш розповсюджені випадки порушення прав педагогів області, випадки приниження честі й гідності педагога тощо. Респондентами мають стати керівники освітніх установ, завідувачі і методисти міських і районних методичних кабінетів, вчителі загальноосвітніх навчальних закладів, вихователі дошкільних навчальних закладів.

3. Професійні і особистісні якості керівників освітніх навчальних закладів. До кола основних аспектів можуть відноситись роль керівника у створенні позитивного психологічного клімату в установі, вплив ставлення керівника до підлеглих на мотивацію педагогів до саморозвитку і творчого підходу до навчального процесу тощо. Респондентами мають стати вчителі загальноосвітніх навчальних закладів, вихователі дошкільних навчальних закладів.

Дана тема відрізняється особливою актуальністю, оскільки сучасні реалії значно посилюють вимоги до керівника освітнього закладу. «Сьогодні вимагає якісно нового управління школою» [2, с. 4]. Тепер менеджер освітньої установи виконує цілий спектр функцій, пов’язаних із забезпеченням неперервного навчання, виховання, оздоровлення, розвитку, соціалізації, стимулювання персоналу, надання методичної підтримки та ін. [3, с. 264].

4. Проблеми трудової адаптації педагогів-молодих спеціалістів. Питання трудової адаптації є украй актуальним, оскільки від неї залежать ефективність праці молодого педагога, зростання усіх видів його активності тощо [4, с. 89]. До кола основних аспектів можуть відноситись задоволення потреб молодих педагогів у методичній підтримці, адаптація до робочого колективу, психологічні проблеми молодих педагогів у взаємостосунках із учнями тощо. Респондентами мають стати вчителі загальноосвітніх навчальних закладів, вихователі дошкільних навчальних закладів.

5. Якість робочого середовища педагога. До кола основних аспектів можуть відноситись матеріально-технічне і науково-методичне забезпечення роботи педагога, санітарно-гігієнічні умови праці, психологічний мікроклімат у педагогічному колективі закладу тощо. Респондентами мають стати керівники освітніх установ, завідувачі і методисти міських і районних методичних кабінетів, вчителі загальноосвітніх навчальних закладів, вихователі дошкільних навчальних закладів.

Зрозуміло, що в умовах складної економічної ситуації важко очікувати забезпечення відмінних умов праці у матеріальному аспекті, проте не можна забувати, що санітарні умови праці повинні давати змогу плідно працювати, зберігаючи здоров’я. Для цього енергетичні витрати при праці мають компенсуватися відпочинком та умовами оточуючого середовища [5, с. 134]. Не менш важливим є питання психологічного клімату, що складається у навчальному закладі, оскільки саме психологічний стан членів колективу безпосередньо впливає на мотивацію педагогів до творчості, до пошуку, до саморозвитку, що в кінцевому рахунку значним чином впливає на якість і результативність навчального процесу. Зрозуміло, що для запобігання соціальній напруженості, виникненню конфліктів важливо вчасно виявити проблему і забезпечити керівництво оперативною інформацією для прийняття рішень [6, с. 364], чому і мають сприяти відповідні соціологічні дослідження.

6. Створення умов для збереження здоров’я дітей в освітніх закладах області. До кола основних аспектів можуть відноситись санітарно-гігієнічні умови навчання, психологічний клімат у дитячому і педагогічному колективах, ставлення педагогів до вихованців, учнів тощо. Респондентами мають стати вчителі і учні загальноосвітніх навчальних закладів, вихователі дошкільних навчальних закладів, батьки вихованців дошкільних та учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Важливо, щоб здоров’я розглядалося у єдності таких аспектів, як соматичний (фізіологічний) стан, психологічне самопочуття (емоції, настрій тощо), соціальне благополуччя (уміння спілкуватися, працювати у команді тощо), моральний рівень (цінності, принципи, установки), інтелектуальний розвиток (мислення, рівень розвитку мовлення й пам’яті, творчі здібності тощо). При цьому під здоров’язбереженням розуміють процес навчання й виховання, що не наносить прямої або опосередкованої шкоди здоров’ю учня, створює комфортні й безпечні умови перебування дітей у школі, забезпечує індивідуальну траєкторію освіти, запобігання стресів, перевантаження, втоми дитини і тим самим сприяє збереженню і зміцненню її здоров’я [7, с. 1].

7. Імідж освітньої галузі. До кола основних аспектів можуть відноситись ставлення громадськості до процесів, що відбуваються в освітній галузі області, їх оцінка ефективності діяльності освітніх установ, думки щодо рівня професіоналізму педагогів тощо. Респондентами мають стати представники громадськості області, батьки вихованців дошкільних та учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Темою окремого дослідження може стати імідж освітньої галузі, що формується засобами масової інформації, враховуючи той факт, що мас-медіа транслюють і культивують іміджі соціальних страт і статусів, сприяють або перешкоджають зростанню їх престижу [8, с. 160].

Вище наведено лише приклади напрямків досліджень регіонального рівня. Зрозуміло, що вибір теми залежить безпосередньо від потреб  і проблем регіону у даний період часу. Приводом для проведення практично орієнтованого дослідження завжди має бути конкретна соціальна проблема або проблемна ситуація, яка стосується потреб і інтересів певних груп осіб [9, с. 411].

Слід зауважити, однак, що  рівень довіри громадськості (і перш за все педагогічних кадрів) до подібних досліджень поки що є досить невисоким. Для його підвищення необхідно:

1. Департаментам освіти і науки, молоді та спорту обласних державних адміністрацій:

– враховувати результати досліджень при розробці стратегічних планів розвитку освітньої галузі в області;

– проводити обговорення результатів досліджень під час нарад із керівниками освітніх установ, у форматах круглих столів тощо.

2. Обласним закладам післядипломної педагогічної освіти:

– сприяти підвищенню професійного рівня осіб, котрі проводять соціологічні дослідження;

– забезпечувати оприлюднення результатів досліджень шляхом розміщення на офіційних сайтах закладів, у засобах масової інформації, у наукових виданнях.

З урахуванням актуальності проведення соціологічних досліджень в освітянському середовищі і, відтак, необхідності підвищення рівня респондентської культури може бути доцільним включення у навчальний план курсів підвищення кваліфікації 2-годинного заняття, у рамках якого ознайомлювати слухачів (тобто педагогічних працівників області) з основними принципами проведення соціологічних досліджень.

1. Дворецька Г.В. Соціологія. К.: КНЕУ, 2002. 472 c.
2. Дігтяренко Л. Умови успішного функціонування навчального закладу // Директор школи. № 8. Квітень 2012.
3. Гладкова В.М., Федотова Ю.В. Функції управлінської діяльності менеджера освітньої установи // Витоки педагогічної майстерності: збірник наукових праць. 2009. Вип. 6. С. 263-266.
4. Вакуленко С.М. Соціологія праці: Навчально-методичний посібник. Харків, 2005. 113 с.
5. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник для студ. вищ. навч. закл. К.: Каравела, 2004. 408 с.
6. Лукашевич Μ.Π. Соціологія праці. Підручник. К.: Либідь, 2004. 440 с.
7. Іонова О.М., Лукьянова Ю.С. Здоров’язбереження особистості як психолого-педагогічна проблема // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2009. № 1. С. 69-72.
8. Соціологія: Навчальний посібник / За ред. С.О. Макеева. К.: «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1999. 344 с.
9. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Львів: Кальварія, 2004. 544 с.

Все статьи автора «S.S.Mityagina»