Д. В. Єнигін
Республіканський вищий навчальний заклад
“Кримський гуманітарний університет”, м. Ялта (Україна)
Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку освіти України є наявним шифт педагогічних пріоритетів. Актуальними є питання ранньої диференціації навчання, система неперервної освіти, глобалізація освітнього простору з метою утворення так званого “глобального селища” як ідеальної моделі розвитку суспільства взагалі й освіти зокрема, мобільність педагогічних фахівців та, що найголовніше, формування їх педагогічної майстерності, адже тільки педагог-майстер є спроможним змінити систему навчання та виховання так, щоб продуктом її діяльності опинилася людина нової формації – флексибільна, вміла, ерудована, різнобічно розвинена – адже саме цей тип особистості потрібен сучасному суспільству на транзитивному етапі його розвитку.
Аналіз досліджень та публікацій. Розвиток педагогічного потенціалу та проблеми неперервної освіти розглянуто в дисертаційних дослідженнях із педагогіки в таких аспектах: формування та розвиток особистості сучасного вчителя (І. В. Табачек), інноваційний педагогічний досвід як фактор модернізації регіональної системи освіти (А. В. Майстер), науково-методичний супровід професійного росту вчителя (С. В. Кирдянкина), управління інноваційними процесами в регіональній системі освіти (С. В. Наумов), психолого-акмеологічна модель розвитку професіоналізма педагога (Л. В. Абдаліна), психолого-педагогічні умови самоосвіти майбутніх учителів (Т. В. Борисова).
Незважаючи на численні дослідження в цій галузі, аспекти розвитку педагогічного потенціалу вчителів початкових класів у системі неперервної освіти не були предметом вивчення науковців.
Крім того, однією з найважливіших умов інтеграції України у світовий освітній простір є її відповідність європейським освітнім стандартам, згідно з якими фахівець сучасного ринку праці має постійно вдоконалювати свій професіоналізм відповідно до Європейської концепції освіти протягом життя.
Метою публікації є висвітлення та систематизація наявних визначень терміну “педагогічний потенціал” у різних його аспектах.
Загальні результати дослідження. Теперішні активні реформи в системі освіти потребують реакції на нововведення, застосування інтерактивних навчальних технологій, створення нових моделей закладів освіти і концепцій їх подальшого розвитку. Реформа ототожнюється з інноваційними процесами, а відтак потребує від педагогів, що мають високий рівень професійної компетентності, здатність до запровадження інновацій [1; 2]. Тому підвищується значення їх педагогічного потенціалу.
На сучасному етапі не існує єдиного чіткого визначення цього педагогічного феномену. Проаналізуймо еволюцію думок щодо цього артефакту.
Слід зауважити, що це поняття дещо ототожнюють з феноменом педагогічної майстерності. Це має право на існування, адже педагогічний потенціал та педагогічна майстерність є науковими властивостями однієї особистості. Що ж таке педагогічна майстерність?
А.К. Маркова вважає, що педагогічна майстерність – це вдале володіння основами професії, успішне застосування відомих у науці й практиці прийомів. Виходячі з цього, педагогічний потенціал – це знання вчителем свого навчального предмета, досягнення стабільних високих результатів у навчанні, головним чином, у знаннях учнів [3, с. 51].
Є.С. Барбіна вважає, що педагогічна майстерність – це процес і результат творчої професійної діяльності. Виходячи з цього, педагогічний потенціал – це інтегрований показник особистісно-діяльнісної сутності вчителя, зумовлений рівнем реалізації його гуманістичної спрямованості [4, с. 37].
Дещо іншу позицію займає О.А. Дубасенюк, яка вважає, що педагогічний потенціал учителя полягає в тому, щоб оволодіти професійними знаннями та вміннями, котрі дають фахівцю змогу успішно досліджувати проблемну педагогічну ситуацію, перетворювати її на професійні виховні завдання й успішно їх розв’язувати відповідно до поставленої мети [5, с. 10].
Несуттєво відрізняється від вищенаведених і популярна альтернатива попередньому визначенню думка В.О. Сластьоніна, який розглядає педагогічний потенціал як поєднання особистісно-ділових якостей і професійної компетентності викладача, як комплекс властивостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійно-педагогічної діяльності [6].
За визначенням С.У. Гончаренка, педагогічна майстерність – це характеристика високого рівня педагогічної діяльності. А педагогічний потенціал ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді [7, с. 251].
Як відзначає І.П. Підласий, при великій кількості суперечливих тлумачень педагогічного потенціалу, вражає те, що зовсім вже абсурдних визначень немає. У будь-якому з них виявляється якась особлива грань багатопрофільного вміння, що називається майстерністю чи потенціалом.
Слід також зауважити, що не дивлячись на те, що педагогічний потенціал – це досить дискусійне утворення, цей феномен є невід’ємною характеристикою педагога. Викладацький потенціал – це добір умінь, навичок, знань учителя в динаміці його професійного зростання та розвитку.
Педагогічний потенціал – це імпліцитні властивості педагога щодо формування певних здібностей до організації навчально-виховного процесу.
Висновки. Дефініції педагогічного потенціалу відображають щонайменше три його аспекти: характеристику результатів педагогічної діяльності; характеристику процесу педагогічної діяльності, а також внутрішні характеристики особистості педагога, що забезпечують самоорганізацію його професійної діяльності.
Література
1. Романенко М.І. Методологічні проблеми розвитку післядипломної педагогічної освіти в контексті освітянських реформ. // Післядипломна освіта в Україні.- 2004.- №1(4).- С. 3 – 6.
2. Свистунов С.В. Инновационность повышения квалификации в сфере физкультуры и спорта // Современный олимпийский спорт и спорт для всех: VII Междунар. науч. конгресс.- М., 2003.- Т.2.- С. 395-396.
3. Маркова А.К. Психология труда учителя : кн. для учителя / А.К. Маркова. – М. : Просвещение, 1993. – 192 с.
4. Барбіна Є.С. Формування педагогічної майстерності в системі безперервної педагогічної освіти : автореф. дис… д-ра пед. наук : 13.00.04 / Є.С. Барбіна. – К., 1998. – 36 с.
5. Дубасенюк О.А. Теоретичні і методичні основи виховної діяльності педагога : автореф. дис… д-ра пед. наук : 13.00.04 / О.А. Дубасенюк ; АПН України; Інститут педагогіки і психології професійної освіти. – К., 1996. – 48 с.
6. Сластенин В.А. Методологическая культура учителя / В.А. Сластенин, В.Е. Тамарин // Советская педагогика. – 1990. – № 7. – С. 82–83.
7. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
Количество просмотров публикации: Please wait