Аннотация

В статье анализируются такие основные понятия как: «влияние», «контрвлияние», «психологическое воздействие», «межличностное воздействие», «мышление», «критическое мышление», «творческое мышление», «критическое творческое мышление» и устанавливается между ними научно-обоснованная иерархия. Рассматривается роль критического мышления в использовании конструктивных видов влияния и контрвлияния в межличностном взаимодействии.

Актуальність проблеми. Під впливом розуміється не тільки вплив керівника на підлеглого з метою зміни його поведінки і діяльності в межах вирішення професійних завдань, але й психолога на клієнта, лікаря на пацієнта, депутата на виборців, викладача на студентів, продавця на покупця та інших спеціалістів, об’єднаних в персоніфіковану професійну систему «людина-людина» (за Є.Клімовим). Психологічний вплив, на думку В.Маркіна, дозволяє змінити стан людини, психічні процеси і навіть властивості особистості [18]. Проблема психологічного впливу у сучасній психологічній науці займає центральне місце. Значущість цієї проблеми визначається перш за все потребами практики. Психологічний вплив являється безперечним атрибутом процесу спільної діяльності людей, управління, виховання, навчання, психоконсультативної, психотерапевтичної, психокорекційної практик та інших сфер життєдіяльності [1; 2; 12; 14; 18]. Психологічний вплив відіграє важливу роль в процесі формування і функціонування всіх явищ суспільної психіки (суспільних думок і відносин, поглядів і переконань, установок, настроїв і так далі) [14; 24].

Тобто суспільство на сьогоднішньому етапі свого становлення потребує ефективних методів та конструктів психологічного впливу та контрвпливу на високому акмеологічному рівні, а це можливо за тієї умови, коли в особистості буде відповідний рівень критичного мислення.

Притаманна нашому часу динаміка технологічного і соціального прогресу вимагає від людини умінь швидко адаптуватися до професійної діяльності, змінювати і вдосконалювати її на основі самостійного набуття знань, знаходити шляхи розв’язання професійних і соціальних завдань у будь-яких нестандартних ситуаціях, пошуку внутрішнього потенціалу з метою гармонійної адаптації в соціальному світі. Разом з тим, вивчення наявної психолого-педагогічної літератури свідчить, що в реальному навчальному процесі формуванню критичного мислення особистості приділяється недостатня увага. Високого акмеологічного рівня має бути критичне мислення в особистості з метою ефективного використання конструктивних методів психологічного впливу та контрвпливу.

Мислення вимагає зусиль, виборів, зважування доказів. Якщо цей психічний процес розвинутий недостатньо, то особистість відчуває труднощі в тому, щоб мислити самостійно. Людина не може оцінити рівень переконливості доказів, понять, коли її вводять в оману чи то засобів масової інформації, чи то політичні лідери, чи то відомі екстрасенси, чи то виробники реклами, і навіть власна гордість. Такі особистості не знають, куди вигідніше зробити грошові вкладення, якого кандидата чи партію підтримати, яку релігію вибрати, яку теорію чи спосіб лікування вважати найбільш ефективними, не знають як розв’язати свої проблеми, тобто не можуть продуктивно використовувати свої інтелектуальні потенції [33].

Багатьом дітям притаманне прагнення мислити творчо та критично. На жаль, дітей, які ставлять під сумнів загальноприйняті думки, в школі та вдома часто вважають неслухняними, «важкими», які вимагають, на думку дорослих, перевиховання. У результаті більшість випускників середніх і вищих шкіл не можуть раціонально сформулювати свої аргументи і розгледіти, коли їх вводить в оману реклама чи пропаганда. Молоде покоління не завжди знає як оцінити надійність доказів, як прийняти виважене рішення [20].

Аналіз наукових досліджень та публікацій. Значущість проблеми взаємодії висвітлюється у працях багатьох вітчизняних (Г.Андрєєва, О.Бодальов, А.Деркач, Є.Доценко, Г.Ковальов, О.Ковальов, В.Куліков, Б.Ломов, С.Максименко, В.М’ясіщев, В.Ольшанський, К.Платонов, В.Рибалка) і зарубіжних дослідників (Р.Бейлз, Т.Клаус, Р.Кратчфілд, Дж.Морено, Т.Парсонс та інші). Однак не дивлячись на значний інтерес з боку дослідників до цієї проблеми і відповідні успіхи в цій сфері, проблема психологічного впливу, залишаючись однією з основних, є найменш розробленою проблемою в науковій психології. Різним аспектам проблеми впливу присвячені дослідження Є.Л. Доценка, Г.О. Ковальова, І.П. Манохи, О.В. Сидоренко, В.О. Татенка, Ф. Зімбардо, Д. Майєрса, С. Мілграма, Р.Чалдіні та ін. У сучасній соціальній психології впливу при дослідженні його особистісного аспекту увага приділяється переважно питанням лідерства (О.В. Веліканова, Ю.Н. Ємельянов, О.І. Кравченко, В. Бінгем, Е.Богардус, Р. Стогділ, Ф. Фідлер, С. Шенк та ін.), тактикам впливу і маніпуляції (Д.Басс, Б.Гурін, Б.Трейсі, Д.Страттон та ін.).

Науковці досліджували критичне мислення в різних аспектах: роль критичності у самостійній творчій діяльності розкривають В.Біблер, Л.Григорович, П.Кравчук, В.Разумовський, Л.Ростовецька, В.Шубинський та ін.; у виборі підходів до розв’язання проблем – А.Байрамов, Д.Джумалієва, Б.Зейгарник, С.Король, Г.Липкіна, Є.Полат, Л.Рибак, С.Рубінштейн, Ю.Самарін, О.Тягло, М.Чошанов та ін.; у розв’язанні проблем соціалізації особистості, самоутвердження молодого спеціаліста, успішної адаптації в професійній діяльності – М.Боришевський, В.Конєва, В.Константинов, Є.Полат, Н.Пов’якель, О.Тягло, Д.Халперн та ін.

Мета статті проаналізувати поняття «вплив», «контрвплив» «психологічний вплив», «міжособистісний вплив», «мислення», «критичне мислення», «творче мислення», «критичне творче мислення» і  та встановити між ними науково-обгрунтовану ієрархію; розглянути роль критичного творчого мислення у використанні конструктивних видів впливу та контрвпливу у міжособистісній взаємодії.

Виклад основного теоретичного матеріалу. Проблема критичного мислення є складною та варіативною у розв’язанні, акумулює в собі наукові знання різних напрямів. Так, виявлено, що до інтерпретації психологічної сутності поняття “критичне мислення” вчені підходять по-різному. Найхарактернішим напрямом дослідження в цьому плані є виділення критичності лише як окремої індивідуальної ознаки мислення особистості (П.Блонський) [1; 20; 28; 32; 33]. Науковці В.Крутецький, Б.Теплов виділяють поняття “критичність розуму” як певну якість пізнавальної діяльності особистості.

О.Кочерга зазначає, що критичність людини об’єднує в собі відображення дії мислення, почуттів та уяви у їх взаємозв’язку [15]. На основі теоретико-методологічної літератури автор вказує на те, що провідним є мислення, що виступає як регулятор людської діяльності (Б.Басов, Б.Поршнев, В.Семиченко, О.Тихомиров та інші), проектування, яке впорядковує і гармонізує відображення та опредметнення (Д.Халперн, Р.Нісбета, Д.Стіл, К.Мередіт, Ч.Темпл). Останнє може мати форму: а) матеріальної трансформації, б) мисленої зміни, в) творіння себе самого, підвищення свого творчого потенціалу [15].

Існує ряд трактувань поняття критичне мислення, запропонованих вітчизняними й закордонними авторами. А.Авершин та Т.Яковенко на основі аналізу наукової літератури, пов’язаних з аналізом критичного мислення, виділяють декілька напрямів [1]: 1)критичне мислення або критичність трактується як межа особи (Б.Зейгарник,Т.Кудрявцев, І.Кожуховськая, Н.Березанськая і ін.); 2)критичне мислення виділяється як якість розуму в широкому сенсі  слова (Д. Дьюї, С.Рубінштейн, Б.Теплов, А.Смирнов і ін.); 3)критичне мислення пов’язується з комплексом когнітивних і метакогнітивних стратегій, умінь і навиків (Д. Халперн, Р. Поул, Е.Ходос, А.Бутенко і ін.), що впливають на характер розумової діяльності.

Виходячи з досліджень Р.Солсо, Д. Халперн, К.Мередит та інших, в роботах яких говориться не тільки про логічні, а й про креативні чинники критичності, О.Кочерга вказує на те, що чинники, які утворюються у взаємозв’язку почуттів, уяви, мислення, стають вирішальними у розвитку критичності людини. Критичність — це є той діапазон дії психічних процесів людини, який визначає ступінь свободи, сферу та мету її дії, це є діапазон між реальним “Я” та образом “Я” особистості, діапазон поведінкової гармонії людини [15].

Н.Юліна співставляє характерологічні ознаки критичного й творчого мислення і попри яскраві відмінності, зазначає, що обидва види мислення в цілісному спонтанному мислительному процесі взаємодіють, між ними існує зворотний зв’язок, їх єдність – це комплексне мислення вищого порядку. Із критичним мисленням пов’язано поняття раціональності як організаційного принципу, який відноситься до оптимального поєднання цілей і засобів. Критичне творче мислення побутує в царині людських стосунків, царині поведінки. Засобами раціональності неможливо розв’язати етичні, національні, сімейні, міжособистісні конфлікти. У цих сферах необхідна “м’яка раціональність” (Ліпман) або розумність, пов’язана з домовленостями, компромісами, життєвими рішеннями, налагодженням контактів тощо. Таким чином, у контексті педагогіки життєтворчості логічно вести мову про критичне творче мислення, покликане виховувати розумну особистість, яка здатна мислити обґрунтовано, критично, зважено, аргументовано, контекстуально, але поряд з когнітивними достоїнствами має ще й етичні якості. Виховання й розвиток розумної особистості зорієнтовані на практику, на логіку звичайного життя, повсякденної мови, на використання множинності критеріїв [32, с.41].

В.Нищета зосереджує свою увагу на тому, що педагогічна технологія життєтворчих проектів пов’язана з розвитком критичного творчого мислення та являє собою систематичне, послідовне тренування творчих, критичних, дослідницьких навичок з метою зробити учнів гнучкими, відкритими для викликів сьогодення, з метою вироблення в них навичок рефлексивного ставлення до свого “Я”, моральної й соціальної відповідальності. Це нескінченний пошук задля відкриття нових особистісних перспектив. А саме критичне творче мислення можна означити як уміння критично осмислювати проблеми та приймати рішення з ряду альтернатив на основі творчого пошуку. Особистість, яка володіє таким мисленням вищого порядку, розумна: гнучка, здатна розпізнавати проблеми, парадокси, володіє комплексом мислительних операцій, цілісністю сприйняття, спроможна з легкістю генерувати ідеї [19].

У цій дихотомії творче мислення розглядається як альтернатива не репродуктивному (продуктивне — репродуктивне), а так званому критичному мисленню, звідси і його розуміння й визначення. Ці два види мислення виділені в праці американських психологів Г.Ліндсея, К. С. Халла, Р. Ф. Томпсона. Творче мислення — це мислення, результатом якого є відкриття принципово нового чи удосконаленого вирішення того чи іншого завдання. Критичне мислення являє собою перевірку запропонованих рішень з метою визначення області їхнього можливого застосування. Творче мислення спрямоване на створення нових ідей, а критичне виявляє їх недоліки й дефекти. Для ефективного вирішення завдань необхідні обидва види мислення, хоча використовуються вони роздільно: творче мислення є перешкодою для критичного і навпаки. К.Уейд і К.Тавріс вважають, що критичне творче мислення – це здатність і прагнення оцінювати різноманітні твердження і робити об’єктивні судження на основі гарно обґрунтованих доказів. Ця здатність бачити прогалини в аргументах і не піддаватися твердженням, які не мають достатніх основ [33].

Т.Ноель-Цигульська зазначає, що критичне мислення – це мислення, яке призводить до об’єктивної істини. Так як необхідність критичного мислення виникає тоді, на думку автора, коли появляється потреба перевірити достовірність суджень, які висловлюються різними особистостями – чи нами самими, чи іншими. Тобто, в цьому випадку, існує вірогідність бути кимось уведеним в оману, усвідомлено чи неусвідомлено [20].

Критичне мислення, на думку Т.Ноель-Цигульської, носить рефлексивний характер і має відношення до спілкування, до психології особистості. Воно пов’язане не тільки з пізнавальною (когнітивною), але й з мотиваційною сферою, зі самосвідомістю [20].

На думку К.Уейда і К.Тавріса, неможливо відокремити критичне мислення від творчого. Так як тільки ми замислюємося над тим, що собою представляє той чи інший об’єкт, як зразу ж таки починаємо уявляти, що з цього могло б вийти [33].

На нашу думку, саме критичне творче мислення особистості має неабияке значення у використанні конструктивних контрвпливів проти деструктивних інваріантів психологічного впливу.

О.Сидоренко у своєму дослідженні спробувала визначити ступінь конструктивності різних видів впливу і видів контрвпливів (табл. 1) [27].

Таблиця 1.

Конструктивні-неконструктивні види впливу і контрвпливу за О.Сидоренко

Висновки. Таким чином, проблема впливу людини на людину є центральною для дослідження спілкування. Цей вплив залежить від того, які інтереси, цінності та установки стоять за бажанням людини досягти того чи іншого результату спілкування. Це визначає, чи людина діє виключно у власних інтересах, використовуючи інших лише як засіб досягнення мети, чи прагне взаємодіяти із ними на рівноправних партнерських умовах. Тому  розвиток критичного творчого мислення особистості має бути на високому рівні, з метою ефективного використання конструктивних методів контрвпливу  на неконструктивні види психологічного впливу. Тобто, особистість має зосереджувати свою увагу на набутті таких умінь, з метою спрямованості на розвиток акмеологічного рівня критичного творчого мислення як: оцінювати події (твердження, вчинки, факти тощо); робити свідомий вибір; аргументувати; формулювати доречні запитання; розрізняти факти від думок; знаходити нові рішення; визначати критерії для аналізу; знаходити докази на підтримку припущень; будувати логічні зв’язки.

Сущность социальной рекламы во многих источниках определяется как идея, которая должна обладать определенной социальной ценностью. Цель данного типа рекламы – изменить отношение публики к какой-либо проблеме, а в перспективе создать новые социальные ценности.

Актуальность темы исследования заключается в том, что реклама воспринимается как нормативный элемент культуры в контексте массовой культуры, приобретая значение привычного элемента окружающей среды. С этой точки зрения она интерпретируется как естественная часть культуры.     Для современного женщины социальная реклама  о женском  здоровье становится, своего рода, демонстрационным материалом, миром идей и ценностей, поскольку выставляет типичные ситуации социального взаимодействия. Реклама адаптирует человека к новым социальным ролям и ценностям, способам регуляции поведения в разнообразной обстановке.

По средствам социальной рекламы мы  можем распространить среди в частности подрастающего поколения те нормы, морали и нравственности, которые приняты в обществе.

Изучение проблем становления норм и морали и нравственности имеет и важное практическое значение для разработки рекомендаций, направленных на организацию успешного воспитательного процесса женщин. Значимость рекламно-просветительской деятельности о женском здоровье  не вызывает сомнений.

Материалом для исследования послужили работы, рассматривающие формальную составляющую социальной рекламы: Л.М. Дмитриевой «Социальная реклама», С.Э. Селиверстова «Социальная реклама искусство воздействия словом», Е.В. Ромата «Реклама», А.И. Донцова «Экономические результаты рекламной восприимчивости», Г.Г. Николайшвили «Социальная реклама: теория и практика» [1], а так же работы Земскова С. Б., Социальная реклама как коммуникационный ресурс управления[2].

Все вышеуказанные книги представляют большой интерес для специалистов.

Ввиду узкой специфики, тема исследования потребовала обращения к специальной литературе, посвящённой вопросам женского здоровья. Этим вопросам посвящены исследования Филипчука А.[3], Марданова, Р.А. “Скажи абортам «нет»”[4], а так же работы Кульчинской И. “Булимия “Еда или жизнь””[5], Петрюка П.Т., Якущенко И.А.

Об основных этапах возникновения и развития социальной рекламы в нашей стране идёт речь в книге В.В. Учёновой «Социальная реклама: вчера, сегодня, завтра».[6]       Поскольку социальная реклама использует те же инструменты, что и коммерческая, при написании работы использовались учебные пособия по рекламе.

Цель -  Создание жесткой социальной рекламы (социальный плакат) влияющей на формирование норм морали и нравственности на девушек от 14 до 25 лет в  отношении женского здоровья 

Создание жесткой социальной рекламы посвященной женскому здоровью. На примере социального плаката

Сущность понятия «социальный плакат»

Социальный плакат – это плакат, пропагандирующий базовые социальные ценности. В социальном плакате отражены социальные проявления личности, специфика социальных взаимоотношений в обществе, значимые социальные проблемы, угрозы и бедствия. Это же понятие носит также название – социальная реклама.

Социальный плакат – не только интересная картинка, прикрывающая стену, но и мощный инструмент, действующий на психику людей.[7]

Цель социальной рекламы — изменить отношение публики к какой-либо проблеме, привлечь внимание людей к конкретным социальным проблемам или сообщить о социальных инициативах властей, а в долгосрочной перспективе — выработать новые социальные ценности.
Основные качества плаката – лаконичность и ёмкость, при разработке нежелательно использовать много мелких элементов.[8]

Специфика художественного языка плаката: ясность образа, броскость, декоративность. Должен восприниматься на большом расстоянии, привлекать внимание, быть понятным и хорошо восприниматься зрителем

При создании плаката необходимо учитывать несколько составляющих: визуальный образ, слоган, цвет, композиционное решение.
При выполнении плаката необходимо продумать весь ход работы от начала и до конца, следует стремиться найти оригинальное решение каждого задания. Все этапы должны быть проработаны точно и аккуратно.

При создании плаката необходимо учитывать, на какой контингент (детей определённого возраста, взрослых, родителей, учителей) рассчитана данная работа.

Создание жесткого социального плаката в отношении женского здоровья

Идея плаката – Снижение количества абортов, повышение показателей рождаемости.

Цель плаката – Привлечь внимание к масштабам абортов в России, к ста­тистике осложнений после абортов и негативных последс­твий, к девальвации семейных ценностей

Плакат адресован женщинам от 14 до 25 лет

Слоган рекламного сообщения:

“Аборт нельзя, помиловать”

“Сохрани мне жизнь”

Фирменный набор цветов. Цвет является визуальной доминантой, служит для характеристики рекламируемых товаров, помогает привлечь внимание и удержать его в течение длительного времени.

Цвета, отвечающие целям и задачам жесткой социальной рекламы в отношении женского здоровья должны совмещать в себе и яркие тона и более спокойные, таких как красный цвет (он ассоциируется с запретом), синий цвет (ответственность, порядочность и надежность) и  зеленым цветом, что ассоциируется с началом новой жизни. Так же можно использовать оранжевые оттенки в создании плаката (ассоциации – тепло, радость и счастье).

Для реализации графического оформления социального плаката автором выбраны три основных фирменных цвета: зелёный, красный и синий светлых тонов.

Рекламный персонаж. Реклама должна быть персонифицирована, поскольку это влияет на восприятие ее потребителем. Учитывая, что реклама посвящена женскому здоровью, при выборе рекламного персонажа автор остановился на образе женщины с новорожденным ребенком (объединение женского начала и невинности) и  на ребенке 3-х лет, поскольку именно этот возраст вызывает наибольшую симпатию у основной аудитории и обеспечивает психологический комфорт при контакте с рекламным сообщением.

Рекламный персонаж – ребенок отражает эмоциональную составляющую рекламного сообщения. Живая мимика ребенка позволяет придавать рекламному сообщению различные эмоциональные оттенки.

Рис.1 Социальный плакат “Аборт нельзя, помиловать”

Рис. 2 Социальный плакат “Сохрани мне жизнь”

Автор считает, что в ходе проведённых исследований по изучению понятия социальный плакат и проанализировав его этапы создания – достигнута основная цель данной работы. Автор получил целостную систему визуальной идентификации, которая будет являться основой для дальнейшей разработки рекламной деятельности

Заключение

Социальная реклама является частью взаимоотношений между людьми. По определению французского учёного Арманда Дейяна: «Реклама — это платное, однонаправленное и неличное обращение, осуществляемое через средства массовой информации и другие виды связи, агитирующее в пользу какого-либо товара, марки, фирмы».[9]

Социальная реклама может существенно помочь человеку в сложной жизненной ситуации, когда необходимо принять важное решение, а помощи ждать не от кого. На­пример, в принятии решения о рождении ребенка при незапланированной беременности. Нередко такое решение принимают женщины, оставшиеся без поддержки своего партнера – отца будущего ребенка. Статистика неумолимо свидетельствует, что решение часто принимается не в пользу буду­щей жизни. Обычно на решение о рождении ребен­ка или прерывании беременности влияет большое количество факторов – социально-экономических и социально-психологических, в их число входит и социальная рек­лама.

В борьбе же за сокращение печальной статистики абортов ведущую роль должно играть просвещение молодежи в вопросах репродуктивного здоровья. Через социальную рекламу, молодежные журналы и другие каналы необходимо формировать негативное отношение к аборту, чтобы прерывание уже начавшейся человеческой жизни не приравнивалось в сознании юношей и девушек к одному из видов контрацепции. Также не следует стесняться доносить до молодых людей масштаб проблемы бесплодия, усугубляющейся с каждым годом.

Автор считает, что нужно расширять социальную и психологическую помощь будущим матерям, находящимся в тяжелой жизненной ситуации. Так же необходимо развивать систему поиска усыновителей уже на стадии беременности, чтобы создать альтернативу аборту даже для тех женщин, которые ни при каких условиях не собираются самостоятельно растить ребенка.

Автор считает, чтобы повлиять на изменение норм морали и нравственности девушек, необходимо:

1. Производится анкетирование сту­дентов определенного факультета по степени их осведомленности о последствиях аборта и их отно­шению к этой проблеме;
2. Размещаются в зоне их доступа раз­личные рекламные материалы по данной теме;
3. Через определенный промежуток (полго­да, год) – происходит повторное анкетирование с целью изучения влияния этих материалов на ценностную сферу молодежи

Речевое воздействие в современной лингвистике рассматривается в широком и узком смысле. Речевое воздействие в широком смысле – это любое речевое общение, взятое в аспекте его целенаправленности, целевой обусловленности, описанное с позиций одного из коммуникантов. Речевое воздействие в узком смысле этого понятия обычно имеет место в сфере так называемых координативных отношений, когда коммуникантов связывают отношения равноправного сотрудничества, а не отношения субординации (формальные или неформальные). Такой тип речевого воздействия предполагает, что его субъект регулирует деятельность другого человека, в определенной мере свободного в выборе своих действий и поступающего в соответствии со своими потребностями. Подобный тип отношений можно наблюдать в средствах массовой информации либо в агитационном выступлении непосредственно перед аудиторией [1]. В настоящей статье, в соответствии с ее целью, мы принимаем узкое понимание речевого воздействия.

Политический дискурс – это такой тип дискурса, для которого воздействие является основной функцией. Изучаемые тексты, инаугурационные речи, принадлежат к политическому дискурсу и, следовательно, обладают его свойствами, в том числе и его основной функцией воздействия. Предназначение политического дискурса – не просто “описать (то есть, не референция), а убедить, пробудив в адресате намерения, дать почву для убеждения и побудить к действию” [2].

Средства речевого воздействия можно обнаружить на разных уровнях языка: лексическом, грамматическом, синтаксическом.

Рассмотрим лексические средства реализации воздействия на адресата. К ним, как показывает анализ фактического материала, относятся слова с оценочной семантикой, а также слова, обладающие особой выразительностью в силу своего образного характера. К выразительным лексическим средствам относятся тропы: эпитеты, метафоры, образные сравнения и другие.

Приведем примеры использования названных средств в инаугурационных речах Б. Обамы:

The time has come to set aside childish things.

В приведенном примере объект высказывания (things) определяется при помощи слова childish, которое, кроме основного значения «подобный ребенку» («like a small child» – Longman WorldWise Dictionary), в данном контексте приобретает дополнительный оттенок негативной оценки: народ не может вести себя подобно малым детям, пора думать и действовать серьезно, брать на себя всю ответственность, как и должны делать взрослые люди, чтобы справиться с проблемами.  Использование лексемы с оценочной семантикой способствует усилению воздействия высказывания, слушающие хорошо осознают всю серьезность ситуации и готовы ее исправлять.

В следующем примере слова приобретают коннотации положительной оценки:

We made ourselves anew, and vowed to move forward together.

В контексте речи слова anew и move forward приобретают оттенки положительной оценки. Обновление нации и ее дальнейшее продвижение по пути прогресса является, безусловно, позитивным явлением. Значение «новое», таким образом, обладает коннотацией «лучшее (по сравнению с предыдущим)», а значение «двигаться вперед» приобретает коннотацию «совершенствоваться». Эти коннотации вызывают у реципиентов чувство воодушевления и силы, то есть оказывают определенное воздействие на их восприятие действительности.

Слово together, рассматриваемое как самостоятельная лексическая единица, обладает нейтральным значением «вместе». Однако в предложении, в котором говорится о движении нации к совершенству, это значение  окрашивается оттенком положительной оценки такого движения, что вызывает у реципиента чувство единения с другими людьми. Поскольку единство нации является, по мнению исследователей,  одной из главных ценностей американской культуры, то выраженная в слове together семантика совместных действий приобретает определенную воздействующую силу.

Эпитет, образное, художественное определение, также способствует речевому воздействию. Остановимся на примере его использования в инаугурационной речи:

Let each of us now embrace, with solemn duty and awesome joy, what is our lasting birthright.

В данном высказывании используется, в частности, эпитет  solemn, определяющий существительное duty. Долг – это, по определению, то, что человек должен сделать, однако здесь долг образно представляется торжественным, священным. Такая «возвышенная» трактовка обыденного понятия долженствования придает всему высказыванию значимый характер, эмоционально воздействует на реципиента. У людей появляется чувство особой ответственности и долга перед страной, непосредственной причастности к событиям и желание следовать за политиком.

Аналогичным примером является словосочетание awesome joy, где определение «великолепный», «удивительный» усиливает значение основного слова – «радость», тем самым придавая выражению красочность и выразительность. Употребляя подобные поэтичные, красочные выражения, президент создает торжественное настроение, радость, что особым образом воздействует на восприятие слушателя, вызывая в нем нужные оратору чувства.

В качестве средства воздействия используются также сравнения. Они обладают высоким выразительным потенциалом и способны оказывать определенный эффект на получателя информации. Рассмотрим  пример:

For the world has changed, and we must change with it.

В данном примере нация сравнивается с целым миром: весь мир идет по пути совершенства и меняется в лучшую сторону; американский народ должен следовать той же дорогой. Представление конкретных людей в качестве лучших представителей мироздания не может не воодушевлять. Сопоставление в данном случае  имплицитно выражает особую роль американской нации в мире, что является, как уже отмечалось выше, одной из культурных ценностей этого народа. Оно способствует воздействию на реципиента и формированию у него программы на определенные действия, связанные с преобразованием действительности.

Мощным средством речевого воздействия на лексическом уровне языка является метафора. Приведем пример высказывания, содержащего метафору:

This is the journey we continue today.

В приведенном предложении  жизнь и деятельность американского народа изображается метафорически – в виде путешествия в пространстве и времени.  Благодаря этой метафоре жизнь предстает как увлекательное, но трудное предприятие, ведущее к светлому будущему.  При этом предполагается активность и стойкость нации, которая подобно страннику преодолевает трудности на своем пути, показывая свою самодостаточность и выносливость в сложных условиях. Картина, которая создается благодаря метафоре, положительно воздействует на реципиентов, убеждая их в правоте своего лидера.

В политическом дискурсе часто встречаются ссылки ни прецедентную информацию, что позволяет достичь определенных образов, ассоциаций и эмоций, а так же, косвенным образом выразить воздействие. Приведем пример:

Each time we gather to inaugurate a president, we bear witness to the enduring strength of our Constitution.

В данном примере  Барак Обама упоминает Конституцию, которая является общеизвестным документом и потому относится к прецедентным явлениям.  Упоминание этого главного документа страны не случайно; ссылка на него придает речи политика убедительность и весомость.  Это, несомненно, положительным образом воздействует на слушающих, вызывая у них определенные образы и ассоциации. Конституция существует с 1787 года и является единственным официальным документом, который никогда не изменялся. Ссылка на Конституцию, в связи с этим, способствует формированию у слушателей чувства уверенности в себе, в незыблемости своих прав, в будущем, поскольку то, что написано в конституции, будет всегда и не изменится никогда.

В качестве средств речевого воздействия в изучаемых текстах используются также грамматические явления языка. Остановимся на них подробнее. Отметим, что грамматические средства, так же как и лексические,  не являются средствами прямого, или непосредственного воздействия на адресата. Любое грамматическое явление, взятое само по себе, обладает только лишь неким грамматическим значением. Однако, как показывает изучение фактического материала, в контексте оно способно порождать новые, дополнительные смыслы, в том числе и воздействовать на адресата.

Одним из грамматических средств, способствующих реализации функции воздействия в изучаемых текстах, служит грамматическая категория сравнения прилагательных и наречий, а именно, формы превосходной и сравнительной степеней. Приведем пример:

The time has come to reaffirm our enduring spirit; to choose our better history.

В приведенном примере прилагательное в сравнительной степени better благодаря своему грамматическому значению выражает уверенность оратора в том, что, что в будущем все будет лучше, чем сейчас. Этот смысл, заложенный в высказывание благодаря названому грамматическому средству, оказывает безусловно положительное воздействие на реципиентов, заставляя их свято верить в исключительно светлое будущее. Он способствует также формированию у них патриотических чувств и стремления к еще большему единению нации, для того чтобы жить в мире, благополучии и процветании.  Таким образом, использование сравнительной степени прилагательного, в данном контексте, существенно увеличивает  воздействующую силу всего высказывания.

Синтаксические средства также являются (в отличие от «прямых», лексических) лишь косвенными выразительными средствами. Однако синтаксическая система языка  предоставляет говорящему достаточно широкие возможности для выражения экспрессивных и семантических нюансов, актуальных для речевого воздействия.  Приведем пример использования такого синтаксического средства как повтор синтаксических конструкций:

What makes us exceptional — what makes us American — is our allegiance to an idea, articulated in a declaration made more than two centuries ago.

Так, в данном примере президент употребляет повтор синтаксической конструкции: what makes us exceptional, what makes us American,что позволяет сделать акцент на идее об исключительности американского народа. Эта идея, в свою очередь,  заставляет слушающих испытывать чувство гордости за себя и за свою страну, внушает оптимизм и воодушевление, желание следовать за политиком. Таким образом, использование параллелизма синтаксических конструкций способствует усилению воздействия на реципиента в нужном оратору направлении.

Итак, в настоящей статье представлены средства речевого воздействия в инаугурационных речах Б. Обамы. Такими средствами, как показал анализ фактического материала, являются единицы и явления на различных уровнях языка. В статье анализировались некоторые средства лексического и грамматического уровней: оценочная лексика, метафоры, эпитеты, образные сравнения, грамматические категории степеней сравнения, повтор синтаксических конструкций.  Данные средства не являются специализированными средствами воздействия. В системе языка они обладают присущими им лексическими или грамматическими значениями. Однако, будучи употребленными в определенном контексте, они приобретают дополнительные смыслы, благодаря которым становятся способными усиливать воздействие высказывания на реципиента.