УДК 159.9

РОЛЬ КРИТИЧНОГО ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ У ВИКОРИСТАННІ КОНСТРУКТИВНИХ ВИДІВ ВПЛИВУ ТА КОНТРВПЛИВУ

Чаплак Я.В.1, Гаркавенко Н.В.1, Солійчук І.1, Марчук М.1
1Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Аннотация
У статті аналізуються поняття «вплив», «контрвплив» «психологічний вплив», «міжособистісний вплив», «мислення», «критичне мислення», «творче мислення», «критичне творче мислення» і та встановлюється між ними науково-обгрунтована ієрархія. Розглядається роль критичного творчого мислення у використанні конструктивних видів впливу та контрвпливу у міжособистісній взаємодії.

Ключевые слова: влияние (воздействие), вплив, контрвлияние, контрвплив, критическое мышление, критическое творческое мышление, критичне мислення, критичне творче мислення, мислення, мышление, психологічний вплив, психологическое влияние, творче мислення, творческое мышление


ROLE OF CRITICAL THINKING IN USE OF CONSTRUCTIVE KINDS OF INFLUENCES AND COUNTERACTING THE INFLUENCE OF

Chaplak Ya.V.1, Garkavenko N.V.1, Soliychuk I.1, Marchuk M.1
1Chernivtsi National University handicrafts

Abstract
The article analyzed into the concepts “influence”, “counteracting the influence of”, “psychological influence”, “interpersonal influence”, “thinking”, “critical thinking”, “creative thinking”, “critical creative thinking” and scientifically-based hierarchy is set among them.
The role of critical thinking in the use of constructive influence and counteracting the influence of in interpersonal interaction are discussed.

Keywords: counteracting the influence of, creative thinking, critical creative thinking, critical thinking, influence, psychological influence, thinking


Рубрика: 19.00.00 ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Библиографическая ссылка на статью:
Чаплак Я.В., Гаркавенко Н.В., Солійчук І., Марчук М. Роль критичного творчого мислення у використанні конструктивних видів впливу та контрвпливу // Современные научные исследования и инновации. 2011. № 5 [Электронный ресурс]. URL: http://web.snauka.ru/issues/2011/09/2483 (дата обращения: 04.06.2017).

РОЛЬ КРИТИЧЕСКОГО ТВОРЧЕГО МЫШЛЕНИЯ В ИСПОЛЬЗОВАНИИ КОНСТРУКТИВНЫХ ВИДОВ ВЛИЯНИЯ И КОНТРВЛИЯНИЕ

Аннотация

В статье анализируются такие основные понятия как: «влияние», «контрвлияние», «психологическое воздействие», «межличностное воздействие», «мышление», «критическое мышление», «творческое мышление», «критическое творческое мышление» и устанавливается между ними научно-обоснованная иерархия. Рассматривается роль критического мышления в использовании конструктивных видов влияния и контрвлияния в межличностном взаимодействии.

 

Актуальність проблеми. Під впливом розуміється не тільки вплив керівника на підлеглого з метою зміни його поведінки і діяльності в межах вирішення професійних завдань, але й психолога на клієнта, лікаря на пацієнта, депутата на виборців, викладача на студентів, продавця на покупця та інших спеціалістів, об’єднаних в персоніфіковану професійну систему «людина-людина» (за Є.Клімовим). Психологічний вплив, на думку В.Маркіна, дозволяє змінити стан людини, психічні процеси і навіть властивості особистості [18]. Проблема психологічного впливу у сучасній психологічній науці займає центральне місце. Значущість цієї проблеми визначається перш за все потребами практики. Психологічний вплив являється безперечним атрибутом процесу спільної діяльності людей, управління, виховання, навчання, психоконсультативної, психотерапевтичної, психокорекційної практик та інших сфер життєдіяльності [1; 2; 12; 14; 18]. Психологічний вплив відіграє важливу роль в процесі формування і функціонування всіх явищ суспільної психіки (суспільних думок і відносин, поглядів і переконань, установок, настроїв і так далі) [14; 24].

Тобто суспільство на сьогоднішньому етапі свого становлення потребує ефективних методів та конструктів психологічного впливу та контрвпливу на високому акмеологічному рівні, а це можливо за тієї умови, коли в особистості буде відповідний рівень критичного мислення.

Притаманна нашому часу динаміка технологічного і соціального прогресу вимагає від людини умінь швидко адаптуватися до професійної діяльності, змінювати і вдосконалювати її на основі самостійного набуття знань, знаходити шляхи розв’язання професійних і соціальних завдань у будь-яких нестандартних ситуаціях, пошуку внутрішнього потенціалу з метою гармонійної адаптації в соціальному світі. Разом з тим, вивчення наявної психолого-педагогічної літератури свідчить, що в реальному навчальному процесі формуванню критичного мислення особистості приділяється недостатня увага. Високого акмеологічного рівня має бути критичне мислення в особистості з метою ефективного використання конструктивних методів психологічного впливу та контрвпливу.

Мислення вимагає зусиль, виборів, зважування доказів. Якщо цей психічний процес розвинутий недостатньо, то особистість відчуває труднощі в тому, щоб мислити самостійно. Людина не може оцінити рівень переконливості доказів, понять, коли її вводять в оману чи то засобів масової інформації, чи то політичні лідери, чи то відомі екстрасенси, чи то виробники реклами, і навіть власна гордість. Такі особистості не знають, куди вигідніше зробити грошові вкладення, якого кандидата чи партію підтримати, яку релігію вибрати, яку теорію чи спосіб лікування вважати найбільш ефективними, не знають як розв’язати свої проблеми, тобто не можуть продуктивно використовувати свої інтелектуальні потенції [33].

Багатьом дітям притаманне прагнення мислити творчо та критично. На жаль, дітей, які ставлять під сумнів загальноприйняті думки, в школі та вдома часто вважають неслухняними, «важкими», які вимагають, на думку дорослих, перевиховання. У результаті більшість випускників середніх і вищих шкіл не можуть раціонально сформулювати свої аргументи і розгледіти, коли їх вводить в оману реклама чи пропаганда. Молоде покоління не завжди знає як оцінити надійність доказів, як прийняти виважене рішення [20].

Аналіз наукових досліджень та публікацій. Значущість проблеми взаємодії висвітлюється у працях багатьох вітчизняних (Г.Андрєєва, О.Бодальов, А.Деркач, Є.Доценко, Г.Ковальов, О.Ковальов, В.Куліков, Б.Ломов, С.Максименко, В.М’ясіщев, В.Ольшанський, К.Платонов, В.Рибалка) і зарубіжних дослідників (Р.Бейлз, Т.Клаус, Р.Кратчфілд, Дж.Морено, Т.Парсонс та інші). Однак не дивлячись на значний інтерес з боку дослідників до цієї проблеми і відповідні успіхи в цій сфері, проблема психологічного впливу, залишаючись однією з основних, є найменш розробленою проблемою в науковій психології. Різним аспектам проблеми впливу присвячені дослідження Є.Л. Доценка, Г.О. Ковальова, І.П. Манохи, О.В. Сидоренко, В.О. Татенка, Ф. Зімбардо, Д. Майєрса, С. Мілграма, Р.Чалдіні та ін. У сучасній соціальній психології впливу при дослідженні його особистісного аспекту увага приділяється переважно питанням лідерства (О.В. Веліканова, Ю.Н. Ємельянов, О.І. Кравченко, В. Бінгем, Е.Богардус, Р. Стогділ, Ф. Фідлер, С. Шенк та ін.), тактикам впливу і маніпуляції (Д.Басс, Б.Гурін, Б.Трейсі, Д.Страттон та ін.).

Науковці досліджували критичне мислення в різних аспектах: роль критичності у самостійній творчій діяльності розкривають В.Біблер, Л.Григорович, П.Кравчук, В.Разумовський, Л.Ростовецька, В.Шубинський та ін.; у виборі підходів до розв’язання проблем – А.Байрамов, Д.Джумалієва, Б.Зейгарник, С.Король, Г.Липкіна, Є.Полат, Л.Рибак, С.Рубінштейн, Ю.Самарін, О.Тягло, М.Чошанов та ін.; у розв’язанні проблем соціалізації особистості, самоутвердження молодого спеціаліста, успішної адаптації в професійній діяльності – М.Боришевський, В.Конєва, В.Константинов, Є.Полат, Н.Пов’якель, О.Тягло, Д.Халперн та ін.

Мета статті проаналізувати поняття «вплив», «контрвплив» «психологічний вплив», «міжособистісний вплив», «мислення», «критичне мислення», «творче мислення», «критичне творче мислення» і  та встановити між ними науково-обгрунтовану ієрархію; розглянути роль критичного творчого мислення у використанні конструктивних видів впливу та контрвпливу у міжособистісній взаємодії.

Виклад основного теоретичного матеріалу. Проблема критичного мислення є складною та варіативною у розв’язанні, акумулює в собі наукові знання різних напрямів. Так, виявлено, що до інтерпретації психологічної сутності поняття “критичне мислення” вчені підходять по-різному. Найхарактернішим напрямом дослідження в цьому плані є виділення критичності лише як окремої індивідуальної ознаки мислення особистості (П.Блонський) [1; 20; 28; 32; 33]. Науковці В.Крутецький, Б.Теплов виділяють поняття “критичність розуму” як певну якість пізнавальної діяльності особистості.

О.Кочерга зазначає, що критичність людини об’єднує в собі відображення дії мислення, почуттів та уяви у їх взаємозв’язку [15]. На основі теоретико-методологічної літератури автор вказує на те, що провідним є мислення, що виступає як регулятор людської діяльності (Б.Басов, Б.Поршнев, В.Семиченко, О.Тихомиров та інші), проектування, яке впорядковує і гармонізує відображення та опредметнення (Д.Халперн, Р.Нісбета, Д.Стіл, К.Мередіт, Ч.Темпл). Останнє може мати форму: а) матеріальної трансформації, б) мисленої зміни, в) творіння себе самого, підвищення свого творчого потенціалу [15].

Існує ряд трактувань поняття критичне мислення, запропонованих вітчизняними й закордонними авторами. А.Авершин та Т.Яковенко на основі аналізу наукової літератури, пов’язаних з аналізом критичного мислення, виділяють декілька напрямів [1]: 1)критичне мислення або критичність трактується як межа особи (Б.Зейгарник,Т.Кудрявцев, І.Кожуховськая, Н.Березанськая і ін.); 2)критичне мислення виділяється як якість розуму в широкому сенсі  слова (Д. Дьюї, С.Рубінштейн, Б.Теплов, А.Смирнов і ін.); 3)критичне мислення пов’язується з комплексом когнітивних і метакогнітивних стратегій, умінь і навиків (Д. Халперн, Р. Поул, Е.Ходос, А.Бутенко і ін.), що впливають на характер розумової діяльності.

Виходячи з досліджень Р.Солсо, Д. Халперн, К.Мередит та інших, в роботах яких говориться не тільки про логічні, а й про креативні чинники критичності, О.Кочерга вказує на те, що чинники, які утворюються у взаємозв’язку почуттів, уяви, мислення, стають вирішальними у розвитку критичності людини. Критичність — це є той діапазон дії психічних процесів людини, який визначає ступінь свободи, сферу та мету її дії, це є діапазон між реальним “Я” та образом “Я” особистості, діапазон поведінкової гармонії людини [15].

Н.Юліна співставляє характерологічні ознаки критичного й творчого мислення і попри яскраві відмінності, зазначає, що обидва види мислення в цілісному спонтанному мислительному процесі взаємодіють, між ними існує зворотний зв’язок, їх єдність – це комплексне мислення вищого порядку. Із критичним мисленням пов’язано поняття раціональності як організаційного принципу, який відноситься до оптимального поєднання цілей і засобів. Критичне творче мислення побутує в царині людських стосунків, царині поведінки. Засобами раціональності неможливо розв’язати етичні, національні, сімейні, міжособистісні конфлікти. У цих сферах необхідна “м’яка раціональність” (Ліпман) або розумність, пов’язана з домовленостями, компромісами, життєвими рішеннями, налагодженням контактів тощо. Таким чином, у контексті педагогіки життєтворчості логічно вести мову про критичне творче мислення, покликане виховувати розумну особистість, яка здатна мислити обґрунтовано, критично, зважено, аргументовано, контекстуально, але поряд з когнітивними достоїнствами має ще й етичні якості. Виховання й розвиток розумної особистості зорієнтовані на практику, на логіку звичайного життя, повсякденної мови, на використання множинності критеріїв [32, с.41].

В.Нищета зосереджує свою увагу на тому, що педагогічна технологія життєтворчих проектів пов’язана з розвитком критичного творчого мислення та являє собою систематичне, послідовне тренування творчих, критичних, дослідницьких навичок з метою зробити учнів гнучкими, відкритими для викликів сьогодення, з метою вироблення в них навичок рефлексивного ставлення до свого “Я”, моральної й соціальної відповідальності. Це нескінченний пошук задля відкриття нових особистісних перспектив. А саме критичне творче мислення можна означити як уміння критично осмислювати проблеми та приймати рішення з ряду альтернатив на основі творчого пошуку. Особистість, яка володіє таким мисленням вищого порядку, розумна: гнучка, здатна розпізнавати проблеми, парадокси, володіє комплексом мислительних операцій, цілісністю сприйняття, спроможна з легкістю генерувати ідеї [19].

У цій дихотомії творче мислення розглядається як альтернатива не репродуктивному (продуктивне — репродуктивне), а так званому критичному мисленню, звідси і його розуміння й визначення. Ці два види мислення виділені в праці американських психологів Г.Ліндсея, К. С. Халла, Р. Ф. Томпсона. Творче мислення — це мислення, результатом якого є відкриття принципово нового чи удосконаленого вирішення того чи іншого завдання. Критичне мислення являє собою перевірку запропонованих рішень з метою визначення області їхнього можливого застосування. Творче мислення спрямоване на створення нових ідей, а критичне виявляє їх недоліки й дефекти. Для ефективного вирішення завдань необхідні обидва види мислення, хоча використовуються вони роздільно: творче мислення є перешкодою для критичного і навпаки. К.Уейд і К.Тавріс вважають, що критичне творче мислення – це здатність і прагнення оцінювати різноманітні твердження і робити об’єктивні судження на основі гарно обґрунтованих доказів. Ця здатність бачити прогалини в аргументах і не піддаватися твердженням, які не мають достатніх основ [33].

Т.Ноель-Цигульська зазначає, що критичне мислення – це мислення, яке призводить до об’єктивної істини. Так як необхідність критичного мислення виникає тоді, на думку автора, коли появляється потреба перевірити достовірність суджень, які висловлюються різними особистостями – чи нами самими, чи іншими. Тобто, в цьому випадку, існує вірогідність бути кимось уведеним в оману, усвідомлено чи неусвідомлено [20].

Критичне мислення, на думку Т.Ноель-Цигульської, носить рефлексивний характер і має відношення до спілкування, до психології особистості. Воно пов’язане не тільки з пізнавальною (когнітивною), але й з мотиваційною сферою, зі самосвідомістю [20].

На думку К.Уейда і К.Тавріса, неможливо відокремити критичне мислення від творчого. Так як тільки ми замислюємося над тим, що собою представляє той чи інший об’єкт, як зразу ж таки починаємо уявляти, що з цього могло б вийти [33].

На нашу думку, саме критичне творче мислення особистості має неабияке значення у використанні конструктивних контрвпливів проти деструктивних інваріантів психологічного впливу.

О.Сидоренко у своєму дослідженні спробувала визначити ступінь конструктивності різних видів впливу і видів контрвпливів (табл. 1) [27].

Таблиця 1.

Конструктивні-неконструктивні види впливу і контрвпливу за О.Сидоренко

Види впливу Характеристика  конструктивності-некоструктивності Конструктивні види контрвпливу Неконструктивні види контрвпливу
Переконання Конструктивний вид впливу, при умові, що чи конкретно і відкрито сформулювали партнеру ціль нашого впливу Контраргументація Ігнорування, примушування, деструктивна критика, маніпуляція
Самопросування Конструктивний вид впливу при умові, що ми не використовуємо обманних «трюків» і розкриваємо свої істинні цілі і запити Конструктивна критика, відмова Деструктивна критика, ігнорування
Навіювання Спірний вид впливу; навіювання – це завжди проникнення через «чорний вхід» Конструктивна критика, енергетична мобілізація, ухилення Деструктивна критика, маніпулювання, примушування, ігнорування
Зараження Спірний вид впливу; ніхто не може визначити, наскільки корисно адресати заражати саме відповідним почуттям чи станом і саме зараз Конструктивна критика, енергетична мобілізація, ухиляння Деструктивна критика, маніпулювання, примушення, ігнорування
Пробудження імпульсу наслідування Суперечливий вид впливу; вважається прийнятним у вихованні дітей і передачі майстерності від професіонала високого класу молодому спеціалісту Творчість, конструктивна критика, ухилення Деструктивна критика, ігнорування
Формування прихильності Спірний вид впливу;

лестощі, наслідування як вища форма лестощів і послуга адресату впливу можуть бути маніпуляцією

Конструктивна критика, ухиляння, енергетична мобілізація Деструктивна критика, ігнорування
Прохання Суперечливий вид впливу; у вітчизняній культурі вважається руйнівним для того, хто просить; в американській культурі вважається виправданим Відмова, ухиляння Деструктивна критика, ігнорування
Примушування Спірний вид впливу; вважається конструктивним у деяких педагогічних, політичних системах і в аварійних ситуаціях Конфронтація Деструктивна критика, маніпуляція, зворотне примушування, ігнорування
Деструктивна критика Неконструктивний вид впливу Психологічний самозахист, ухилення Зворотна деструктивна критика, маніпуляція, примушування, ігнорування
Маніпуляція Неконструктивний вид впливу Конструктивна критика, конфронтація Зустрічна маніпуляція, деструктивна критика

 

Висновки. Таким чином, проблема впливу людини на людину є центральною для дослідження спілкування. Цей вплив залежить від того, які інтереси, цінності та установки стоять за бажанням людини досягти того чи іншого результату спілкування. Це визначає, чи людина діє виключно у власних інтересах, використовуючи інших лише як засіб досягнення мети, чи прагне взаємодіяти із ними на рівноправних партнерських умовах. Тому  розвиток критичного творчого мислення особистості має бути на високому рівні, з метою ефективного використання конструктивних методів контрвпливу  на неконструктивні види психологічного впливу. Тобто, особистість має зосереджувати свою увагу на набутті таких умінь, з метою спрямованості на розвиток акмеологічного рівня критичного творчого мислення як: оцінювати події (твердження, вчинки, факти тощо); робити свідомий вибір; аргументувати; формулювати доречні запитання; розрізняти факти від думок; знаходити нові рішення; визначати критерії для аналізу; знаходити докази на підтримку припущень; будувати логічні зв’язки.


Библиографический список
  1. Авершин А.О. Формування критичного мислення у студентів інженерно-педагогічних ВНЗ / А.О.Авершин, Т.В.Яковенко // Збірник наукових праць: Проблеми інженерно-педагогічної освіти – 2009 – №24-25 – С.134-145.
  2. Акмеология / [под общ. ред. А.А. Деркача]. – М. : РАГС, 2002. – 650 с.
  3. Акмеология профессиональной деятельности педагога: [сб. научн. тр. / отв. ред. В.Н. Максимова]. – СПб. : ЛГУ им. А.С. Пушкина, 2005. – 172 с.
  4. Акмеология развития / [под общ. ред. В. Гладковой, С. Пожарского]. – СПб. : Питер, 2006. – 392 с.
  5. Андреева Г.М. Социальная психология /Г.М. Андреева. – М., изд. МГУ, 1988.- С.160.
  6. Анциферова Л.И. О динамическом подходе к психологическому изучению личности. /И.Л.Анциферова// Психологический журнал – 1981. – №2. – С.8.
  7. Бранский В.П. Социальная синергетика и акмеология / В.П. Бранский, С.Д. Пожарский. – СПб. : Политехника, 2002. – 476 с.
  8. Гусак О.Г. Міжпрофесійна мобільність фахівців у системі державної служби (на прикладі офіцерів звільнених в запас) : дис. канд. наук з держ. управл. : спец. 23.00.03 “Державна служба” / О.Г. Гусак. – Одеса, – 289 с.
  9. Деркач А.А. Акмеологические основы становления психологической и профессиональной зрелости личности / А.А. Деркач, Л.Э. Орбан. – М. : Наука, 1995. – 208 с.
  10. Доценко Е. Л. Психология манипуляции / Е.Л.Доценко – М.: ЧеРо, 1997, 2001. – 344 с.
  11. Зимбардо Ф. Социальное влияние / Ф.Зимбардо, М.Ляйппе. – СПб.: Питер, 2000. – 448 с.
  12. Кабаченко Т. С. Методы психологического воздействия. – М.: Педагогическое общество России, 2000. – 544 с.
  13. Кириченко А. В. Коррекция мотивации профессиональной деятельности госслужащих / А.В.Кириченко // Психология профессиональной деятельности кадров государственной службы. – М.: Изд. РАГС, 1996. – С.36-48.
  14. Ковалев Г.А. Теория социально-психологического воздействия.- В кн.: Основы социально-психологической теории /Г.А.Ковалёв / Под общей редацией А.А.Бодалева и А.Н.Сухова.- М., изд. Международной педагогической академии, 1995. – С.352.
  15. Кочерга О.В. Взаємозв’язок мислення, почуттів та уяви у розвитку критичності людини / Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01 / О.В. Кочерга; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2003. — 16 с.
  16. Куликов В.Н. Проблемы социальной психологии / В.Н.Куликов. –  Иваново, изд. Ивановского государственного универ ситета, 1979. –  С.59.
  17. Кухаренко В.М. Дистанційне навчання / В.М. Кухаренко, О.В. Рибалко, Н.Г. Сиротинко. – [3-є вид.]. – Х. : НТУ ХПІ ; Торсінг, 2002. – 320 с.
  18. Маркин В. Н. Акмеологическая компетентность психолога /В.Н.Маркин // Акмеология. — 2003. — № 3. — С. 51—52.
  19. Нищета В.А. Критичне творче мислення у контексті життєтворчої спрямованості вивчення української мови та літератури / В.А.Нищета // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №4. – Бердянськ: БДПУ, 2008. – 304 с.
  20. Ноэль-Цигульская Т.Ф. О критическом мышлении. 2000 [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: //http: //zhurnal. lib.ru/c/ cigulxskaja_t_f/criticalthink.shtml
  21. Ольшанский В.Б. Межличностные отношения.- В кн.: Социальная психология /В.Б.Ольшанский/ Под ред. Г.П.Предвечного, Ю.А.Шерковина. М., Политиздат, 1975., с.231.
  22. Панасюк А.Ю. Психологические основы убеждающего воздействия. Автореф. Дисс. … докт. психол. наук. / А.Ю.Панасюк – М., 1992. – 36с.
  23. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. М., изд. Мысль, 1971., с.160-
  24. Погольша Валентина Михайловна. Социально-психологический потенциал личного влияния: Дис. … канд. психол. наук : 19.00.05 / Валентина Михайловна Погольша. –  СПб., 1998. 26 c.
  25. Поліщук М. Організаційні умови застосування технології психологічного впливу в системі владних відносин Автореф. дис… канд. психол. наук: 19.00.05 / Михайло Миколайович Поліщук; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2004. — 20 с. — укp.
  26. Самборська О. В. Соціально-психологічні механізми переконуючого впливу: Дис. канд. психол. наук: 19.00.05 /О.В.Самборська; Київський ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1997. – 190 с.
  27. Сидоренко Е. В. Личностное влияние и противостояние чужому влиянию /Е.В.Сидоренко// Журнал практического психолога – 1999, № 9. – С. 35-52.
  28. Социальная психология. Учебное пособие. / Отв. ред. А. Л Журавлев. М.: ПЕР СЭ, 2002. -   351с.
  29. Таранов П. С. Приемы влияния на людей/ П.С.Таранов. – Симферополь: Таврия, 1995. – 496 с.
  30. Татенко В. О. Психологія впливу: суб’єктна парадигма /В.О.Татенко// Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. – К.: Видавництво „Сталь”, 2000. – Вип. 3 (6). – С. 3 – 18.
  31. Хараш А.У. Восприятие человека как воздействие на его поведение /А.У.Хараш. – М: Педагогика, 1981. – С.28.
  32. Юлина Н.С. Педагогическая стратегия философии для детей. – Режим доступу: http://ru.philosophy.kiev.ua/iphras/library/deti/ ch1.html#on.
  33. Wade C. Psychology/ Wade C., Tavris C.  – Harper and Row, 1990. – 692 p.


Все статьи автора «Yan»


© Если вы обнаружили нарушение авторских или смежных прав, пожалуйста, незамедлительно сообщите нам об этом по электронной почте или через форму обратной связи.

Связь с автором (комментарии/рецензии к статье)

Оставить комментарий

Вы должны авторизоваться, чтобы оставить комментарий.

Если Вы еще не зарегистрированы на сайте, то Вам необходимо зарегистрироваться: